<chapter id="configure">
<chapterinfo>
<authorgroup>
<author
><firstname
>Daniel</firstname
> <surname
>Naber</surname
> <affiliation
><address
> <email
>daniel.naber@t-online.de</email>
</address
></affiliation>
</author>
<author
><firstname
>David</firstname
> <surname
>Rugge</surname
> <affiliation
><address
> <email
>davidrugge@mediaone.net</email>
</address
></affiliation>
</author>
<author
><firstname
>Marc</firstname
> <surname
>Mutz</surname
> <affiliation
><orgname
>Klarälvdalens Datakonsult AB</orgname
> <address
> <email
>mutz@kde.org</email
> </address
> </affiliation>
</author>
<author
><firstname
>Michel</firstname
> <surname
>Boyer de la Giroday</surname
> <affiliation
><address
> <email
>michel@kdab.net</email>
</address
></affiliation>
</author>
<othercredit role="translator"
><firstname
>Юрій</firstname
><surname
>Чорноіван</surname
><affiliation
><address
><email
>yurchor@ukr.net</email
></address
></affiliation
><contrib
>Переклад українською</contrib
></othercredit
>
</authorgroup>
<date
>13 липня 2004 року</date
> <releaseinfo
>1.7</releaseinfo
> </chapterinfo>
<title
>Налаштування &kmail;</title>
<sect1 id="configure-generalinfo">
<title
>Загальні відомості</title>
<para
>Діалогове вікно налаштування &kmail; надає вам змогу налаштувати &kmail; у декілька способів. Відкрити це вікно можна за допомогою пункту меню <menuchoice
><guimenu
>Параметри</guimenu
> <guimenuitem
>Налаштувати &kmail;...</guimenuitem
></menuchoice
>.</para>
<para
>Вікно налаштування поділено на шість сторінок, кожній з яких відповідає одна з піктограм у списку у лівій частині діалогового вікна. Далі ми докладно зупинимося на параметрах кожної з цих сторінок.</para>
<para
>У цьому діалоговому вікні є декілька кнопок:</para>
<variablelist>
<varlistentry>
<term
><guibutton
>Довідка</guibutton
></term>
<listitem
><para
>Ця кнопка відкриває поточний підручник на відповідній сторінці.</para
></listitem>
</varlistentry>
<varlistentry>
<term
><guibutton
>Типові значення</guibutton
></term>
<listitem
><para
>Ця кнопка відновлює типові початкові параметри налаштування на поточній сторінці.</para
></listitem>
</varlistentry>
<varlistentry>
<term
><guibutton
>Завантажити профіль...</guibutton
></term>
<listitem
><para
>За допомогою цієї кнопки можна відкрити діалогове вікно, у якому вам буде запропоновано вибір з декількох налаштованих профілів. Ви можете скористатися ними для створення власних налаштувань.</para
></listitem>
</varlistentry>
<varlistentry>
<term
><guibutton
>Скинути</guibutton
></term>
<listitem
><para
>За допомогою цієї кнопки можна скасувати всі зміни, які ви внесли з часу останнього зберігання параметрів.</para
></listitem>
</varlistentry>
<varlistentry>
<term
><guibutton
>Гаразд</guibutton
></term>
<listitem
><para
>За допомогою цієї кнопки можна зберегти всі параметри і закрити діалогове вікно налаштування.</para
></listitem>
</varlistentry>
<varlistentry>
<term
><guibutton
>Застосувати</guibutton
></term>
<listitem
><para
>За допомогою цієї кнопки можна зберегти всі параметри без закриття діалогового вікна налаштування.</para
></listitem>
</varlistentry>
<varlistentry>
<term
><guibutton
>Скасувати</guibutton
></term>
<listitem
><para
>За допомогою цієї кнопки можна закрити діалогове вікно налаштування без збереження змін, які ви внесли.</para
></listitem>
</varlistentry>
</variablelist>
</sect1>
<sect1 id="configure-identity">
<title
>Сторінка «Профілі»</title>
<para
>Короткий вступ до параметрів сторінки <guilabel
>Профілі</guilabel
> можна знайти у розділі <link linkend="getting-started"
>Початок роботи</link
>.</para>
<para
>За допомогою цієї сторінки ви можете створити один або декілька <emphasis
>профілів</emphasis
>, тобто комбінацій з назви, адреси електронної пошти та інших параметрів. Наприклад, ви можете створити один профіль для ділового спілкування і ще один для особистих потреб. Якщо у вас є декілька адрес електронної пошти, ви можете створити по одному профілю на кожну з адрес. Після цього ви зможете обирати профіль на основі призначення повідомлення.</para>
<para
>На цій сторінці ви побачите список профілів та кнопки для керування профілями. У списку профілів завжди буде принаймні один профіль, який у такому разі буде <guilabel
>Типовим</guilabel
>.</para>
<para
>Щоб додати до списку профілів новий профіль, натисніть кнопку <guibutton
>Додати...</guibutton
>. Програма відкриє діалогове вікно <link linkend="configure-identity-newidentitydialog"
>Новий профіль</link
>.</para>
<sect2 id="configure-identity-newidentitydialog">
<title
>Діалогове вікно <guilabel
>Новий профіль</guilabel
></title>
<para
>Вам слід ввести назву нового профілю до поля <guilabel
>Новий профіль</guilabel
>. Введену назву буде показано у списку профілів.</para>
<para
>Ви можете обрати спосіб отримання даних для створення нового профілю позначенням одного з трьох варіантів, розташованих у середній частині діалогового вікна:</para>
<variablelist>
<varlistentry>
<term
><guilabel
>З порожніми полями</guilabel
></term>
<listitem>
<para
>Всі поля нового профілю буде спорожнено або заповнено стандартними значеннями.</para>
</listitem>
</varlistentry>
<varlistentry>
<term
><guilabel
>Використовувати параметри Центру керування</guilabel
></term>
<listitem>
<para
>Використовувати значення зі сторінки Системних параметрів <menuchoice
><guimenu
>Особисті параметри</guimenu
><guimenuitem
>Про мене</guimenuitem
> <guimenuitem
>Пароль і обліковий запис користувача</guimenuitem
></menuchoice
>.</para>
</listitem>
</varlistentry>
<varlistentry>
<term
><guilabel
>Здублювати існуючу особу</guilabel
></term>
<listitem>
<para
>Копіювати всі поля з існуючого профілю. Ви можете обрати профіль для копіювання, обравши відповідний запис у спадному списку <guilabel
>Існуючі профілі</guilabel
>.</para>
</listitem>
</varlistentry>
</variablelist>
</sect2>
<sect2 id="configure-identity-general">
<title
>Загальне</title>
<para
>На вкладці <guilabel
>Загальне</guilabel
> ви можете вказати деякі базові параметри для поточного обраного профілю.</para>
<variablelist>
<varlistentry>
<term
><guilabel
>Ваше ім’я</guilabel
></term>
<listitem>
<para
>У це поле слід ввести ваше повне ім’я (ім’я і прізвище). Хоча це поле і не є обов’язковим, ми рекомендуємо вам ввести до нього належні дані.</para>
</listitem>
</varlistentry>
<varlistentry>
<term
><guilabel
>Організація</guilabel
></term>
<listitem>
<para
>У це поле введіть назву установи чи підприємства, на якому ви працюєте. Це поле не є обов’язковим.</para>
</listitem>
</varlistentry>
<varlistentry>
<term
><guilabel
>Поштова адреса</guilabel
></term>
<listitem>
<para
>Тут слід ввести адресу електронної пошти, наприклад, щось на зразок <userinput
>ivan@example.com</userinput
>.</para>
</listitem>
</varlistentry>
</variablelist>
<example>
<title
>Приклад</title>
<para
>Нехай вашою адресою є <replaceable
>Ivan User <ivan@example.com></replaceable
>, тоді вам слід ввести <userinput
>Ivan User</userinput
> до поля <guilabel
>Ваше ім’я</guilabel
> і <userinput
>ivan@example.com</userinput
> до поля <guilabel
>Адреса пошти</guilabel
>.</para
></example>
</sect2>
<sect2 id="configure-identity-cryptography">
<title
>Криптографія </title>
<para
>За допомогою вкладки <guilabel
>Криптографія</guilabel
> ви зможете вказати ключі &openpgp; і &smime;, пов’язані з цим профілем, а також обрати (криптографічний) формат повідомлення, якому ви надаєте перевагу. </para>
<variablelist>
<varlistentry id="configure-identity-cryptography-openpgp-sign">
<term>
<guilabel
>Ключ підпису OpenPGP</guilabel>
</term>
<listitem>
<para
>Тут ви можете обрати ключ, який буде використано під час написання повідомлень з підписом &openpgp; від імені відповідного профілю. </para>
<para
>З міркувань обмеженості простору буде показано лише короткий ідентифікатор кожного з ключів. Якщо ви наведете вказівник миші на позначку ключа, у контекстній довідці можна буде побачити докладніші дані. </para>
<para
>Щоб спорожнити поле мітки, натисніть кнопку <guibutton
>Очистити</guibutton
>. </para>
<para
>Щоб змінити обраний ключ, натисніть кнопку <guibutton
>Змінити...</guibutton
>. Програма відкриє діалогове вікно, у якому ви зможете побачити список всіх закритих ключів &openpgp; і обрати зі списку той з них, який ви бажаєте використовувати. </para>
</listitem>
</varlistentry>
<varlistentry id="configure-identity-cryptography-openpgp-encrypt">
<term>
<guilabel
>Ключ шифрування OpenPGP</guilabel>
</term>
<listitem>
<para
>Тут ви можете обрати ключ для шифрування повідомлень за допомогою &openpgp;, якщо використовується цей профіль і <xref linkend="configure-security-composing-encrypt-to-self"/>. Цей ключ також буде використано для реалізації можливості <xref linkend="composer-attach-attach-my-public-key"/> у <link linkend="the-composer-window"
>Редакторі повідомлень</link
>. </para>
<para
>Щоб змінити обраний ключ, натисніть кнопку <guibutton
>Змінити...</guibutton
>. Програма відкриє діалогове вікно, у якому ви зможете побачити список всіх закритих ключів &openpgp; і обрати зі списку той з них, який ви бажаєте використовувати. </para>
<para
>Ви можете спорожнити список ключів і отримати докладніші відомості про ключі у той же спосіб, що і спосіб, описаний у розділі <xref linkend="configure-identity-cryptography-openpgp-sign"/>. </para>
</listitem>
</varlistentry>
<varlistentry id="configure-identity-cryptography-smime-sign">
<term>
<guilabel
>&smime;-сертифікат для підписування</guilabel>
</term>
<listitem>
<para
>Тут ви можете обрати сертифікат, який буде використано для підписування повідомлень за допомогою &smime;, якщо повідомлення було написано від імені відповідного профілю. </para>
<para
>Щоб змінити обраний сертифікат, натисніть кнопку <guibutton
>Змінити...</guibutton
>. Програма відкриє діалогове вікно, у якому ви зможете побачити список всіх закритих сертифікатів підписів &smime; і обрати зі списку той з них, який ви бажаєте використовувати. </para>
<para
>Ви можете спорожнити список сертифікатів або отримати докладніші відомості про кожен з них у той же спосіб, що і спосіб, описаний у цьому розділі: <xref linkend="configure-identity-cryptography-openpgp-sign"/>. </para>
</listitem>
</varlistentry>
<varlistentry id="configure-identity-cryptography-smime-encrypt">
<term>
<guilabel
>&smime;-сертифікат для шифрування</guilabel>
</term>
<listitem>
<para
>Тут ви можете обрати сертифікат для шифрування повідомлень за допомогою &smime;. Використати цей сертифікат можна буде, якщо повідомлення буде написано від імені відповідного профілю, а також буде позначено пункт <xref linkend="configure-security-composing-encrypt-to-self"/>. </para>
<para
>Щоб змінити вибраний сертифікат, натисніть кнопку <guibutton
>Змінити...</guibutton
>. У відповідь програма відкриє вікно зі списком всіх сертифікатів шифрування &smime;, які буде знайдено у вашому локальному сховищі ключів. За допомогою цього списку ви зможете обрати один з сертифікатів, який і буде використовувати програма. </para>
<para
>Ви можете спорожнити список сертифікатів або отримати докладніші відомості про кожен з них у той же спосіб, що і спосіб, описаний у цьому розділі: <xref linkend="configure-identity-cryptography-openpgp-sign"/>. </para>
</listitem>
</varlistentry>
<varlistentry id="configure-identity-cryptography-preferred-format">
<term>
<guilabel
>Головний формат криптографічних повідомлень</guilabel>
</term>
<listitem>
<para
>Тут ви можете обрати, який криптографічний формат повідомлень слід типово використовувати для цього профілю. </para>
<para
>Ви можете обрати будь-який з чотирьох форматів, які підтримує &kmail; або не змінювати значення цього параметра, тобто залишити у відповідному полі типове значення <guilabel
>Будь-який</guilabel
>, тоді програма обиратиме належний формат на основі даних про отримувачів повідомлення, або може навіть створити дві копії повідомлення: одну з підписом і/або шифруванням за допомогою &smime;, а іншу з підписом і/або шифруванням &openpgp;. </para>
</listitem>
</varlistentry>
</variablelist>
</sect2>
<sect2 id="configure-identity-advanced">
<title
>Додатково</title>
<para
>За допомогою вкладки <guilabel
>Додатково</guilabel
> ви зможете вказати деякі рідковживані або спеціалізовані параметри для поточного обраного профілю.</para>
<variablelist>
<varlistentry>
<term
><guilabel
>Зворотна адреса</guilabel
></term>
<listitem>
<para
>У це поле слід ввести адресу, на яку слід надсилати відповіді на ваші повідомлення. Вам слід заповнювати це поле, лише якщо адреса для відповідей відрізняється від вашої звичайної адреси (вказаної за допомогою полів <guilabel
>Ваше ім’я</guilabel
> і <guilabel
>Адреса пошти</guilabel
> на <link linkend="configure-identity-general"
>вкладці <guilabel
>Загальне</guilabel
></link
>), оскільки у такому випадку відповіді типово надсилатимуться на адресу відправника.</para>
<note
><para
>Це поле буде корисним, лише якщо вам потрібно, щоб відповіді на ваші повідомлення надходили на якусь іншу адресу, відмінну від вашої звичайної адреси електронної пошти, наприклад, якщо ви використовуєте для надсилання повідомлень профіль, адреса електронної пошти якого не може отримувати повідомлення. Зауважте, що у деяких списках листування це поле заголовка буде перезаписано поштовою адресою списку листування для того, щоб забезпечити надходження відповідей до списку, а не до окремих його учасників. Отже, корисність цього поля дуже обмежена, воно може знадобитися лише у рідкісних випадках.</para
></note>
</listitem>
</varlistentry>
<varlistentry>
<term
><guilabel
>Адреса потайної копії</guilabel
></term>
<listitem>
<para
>За бажання, введіть адресу, куди буде надіслано потайні копії ваших повідомлень. Зауважте, що потайні копії надсилатимуться на цю адресу, лише якщо під час створення повідомлення було позначено пункт меню <menuchoice
><guimenu
>Перегляд</guimenu
> <guimenuitem
>Потайна копія</guimenuitem
></menuchoice
>. Якщо ви бажаєте надсилати потайні копії незалежно від значення цього параметра, вам слід зазирнути на вкладку <guilabel
>Заголовки</guilabel
> сторінки <guilabel
>Редактор листів</guilabel
>.</para>
</listitem>
</varlistentry>
<varlistentry>
<term
><guilabel
>Тека відісланих повідомлень</guilabel
></term>
<listitem>
<para
>Тут ви можете обрати теку, куди слід пересувати повідомлення після надсилання їх за допомогою цього профілю. Користувачам <acronym
>IMAP</acronym
> слід змінити значення цього параметра на теку <acronym
>IMAP</acronym
>, у якій слід зберігати надіслану пошту на сервері, замість зберігання цих повідомлень у локальній теці. Таким чином, ви зможете отримати доступ до цих повідомлень з інших комп’ютерів.</para>
<tip
><para
>Точніше керувати пересуванням надісланих повідомлень до різних тек можна за допомогою відповідного <link linkend="filters"
>фільтра повідомлень</link
>, застосованого до вихідних повідомлень.</para
></tip>
</listitem>
</varlistentry>
<varlistentry>
<term
><guilabel
>Тека чернеток</guilabel
></term>
<listitem>
<para
>Тут ви можете обрати теку, куди слід пересувати чернетки повідомлень, створених за допомогою цього профілю. Користувачам <acronym
>IMAP</acronym
> слід змінити значення цього параметра на теку <acronym
>IMAP</acronym
>, у якій слід зберігати чернетки повідомлень на сервері, замість зберігання цих повідомлень у локальній теці. Таким чином, користувачі зможуть отримати доступ до чернеток повідомлень з інших комп’ютерів.</para>
</listitem>
</varlistentry>
<varlistentry>
<term
><guilabel
>Спеціальний транспорт</guilabel
></term>
<listitem>
<para
>Виберіть або введіть адресу альтернативного сервера SMTP, який буде використано для надсилання повідомлень з цього профілю.</para>
<note
><para
>Вам слід налаштувати сервери вихідної пошти, перш ніж ви зможете обрати один з них зі списку. Налаштування цих серверів можна виконати за допомогою <link linkend="configure-accounts-sending"
>вкладки <guilabel
>Надсилання</guilabel
></link
> <link linkend="configure-accounts"
>сторінки <guilabel
>Облікові записи</guilabel
></link
>.</para
></note>
</listitem>
</varlistentry>
</variablelist>
</sect2>
<sect2 id="configure-identity-signature">
<title
>Підпис</title>
<para
>За допомогою цієї вкладки ви можете вказати підпис (який іноді називають <quote
>нижнім колонтитулом</quote
> або <quote
>відмовою</quote
>), який буде додано до кожного з повідомлень, надісланих за допомогою цього профілю.</para>
<note
><para
>Підписи цього типу не мають нічого спільного з (цифровими) підписати, ключі для яких ви можете обрати на вкладці <link linkend="configure-identity-cryptography"
>Криптографія</link
>. «Підпис» — це не зовсім коректна назва для підписів такого виду, але оскільки цей термін вживається повсюдно, ми буде використовувати його і у цьому підручнику. Просто пам’ятайте, що ці підписи і цифрові підписи є абсолютно різними речами.</para
></note>
<para
>Позначте пункт <guilabel
>Увімкнути підпис</guilabel
>, якщо ви бажаєте додавати підпис до повідомлень, створених за допомогою цього профілю. Щоб <emphasis
>автоматично</emphasis
> додавати цей підпис до кожного з ваших повідомлень, вам також слід позначити пункт <guilabel
>Автоматично додавати підпис</guilabel
> на сторінці налаштування <guilabel
>Редактор листів</guilabel
>.</para>
<para
>&kmail; може отримувати текст підпису з різних джерел. Традиційним способом для Unix є читання тексту підпису з файла, який називається <filename
>.signature</filename
> і знаходиться у вашій домашній теці. Цей файл є спільним для багатьох програм, отже ви зможете використовувати однаковий підпис у всіх програмах для роботи з електронною поштою, якими ви користуєтеся.</para>
<para
>Для того, щоб програма взяла текст підпису з текстового файла, вам слід позначити пункт <guilabel
>Отримувати текст підпису з:</guilabel
>. Введіть назву файла у поле <guilabel
>Вказати файл</guilabel
> або натисніть кнопку, розташовану праворуч від цього поля, щоб обрати файл у вашій файловій системі. Якщо вам потрібно змінити файл, натисніть кнопку <guilabel
>Змінити файл</guilabel
>.</para>
<para
>Крім того, &kmail; може читати текст підпису з виводу команди. Таким чином, ви можете скористатися програмою, зокрема <command
>fortune</command
>, для того, щоб створити новий текст підпису для кожного з повідомлень. Всі дані, які програма виведе до <acronym
>stdout</acronym
>, буде перехоплено і використано як текст підпису.</para>
<para
>Щоб програма отримувала підпис з виводу команди, вам слід позначити пункт <guilabel
>Отримувати текст підпису з виводу команди</guilabel
>. Введіть команду (бажано з повною адресою файла) у полі <guilabel
>Вказати команду</guilabel
>.</para>
<para
>Як третій варіант ви можете ввести текст підпису напряму за допомогою діалогового вікна налаштування &kmail;. Щоб зробити це, позначте пункт <guilabel
>Отримувати текст підпису з поля для введення, розташованого нижче</guilabel
> і введіть текст на панелі для введення тексту, що з’явиться.</para>
<note
><para
>У інтернеті підписи прийнято відокремлювати від тексту повідомлення рядком, у якому міститься лише три символи <quote
>-- </quote
> (дефіс, дефіс, пробіл). &kmail; автоматично додаватиме цей рядок до тексту підпису, якщо його ще немає у тексті підпису.</para>
<para
>Якщо ви не бажаєте, щоб &kmail; автоматично додавав розділювач, ви можете просто додати його до тексту підпису власноруч.</para>
</note>
</sect2>
</sect1>
<sect1 id="configure-accounts">
<title
>Сторінка облікових записів</title>
<para
>Короткий вступ щодо сторінки <guilabel
>Облікові записи</guilabel
> можна знайти у розділі <link linkend="setting-up-your-account"
>Налаштування вашого облікового запису</link
>.</para>
<para
>За допомогою цієї сторінки ви зможете створити один або декілька (вхідних і вихідних) <emphasis
>облікових записів</emphasis
>, тобто комбінацій даних щодо поштових серверів, даних для доступу до них та інших параметрів. Зазвичай, вам слід створити один вихідний (такий, що використовується для надсилання повідомлень) і один вхідний (такий, що використовується для отримання повідомлень) обліковий запис. Ви можете створити довільну кількість облікових записів і поставити у відповідність кожному з них <link linkend="configure-identity"
>профіль</link
> або використовувати для кожного з повідомлень власний обліковий запис.</para>
<sect2 id="configure-accounts-sending">
<title
>Надсилання</title>
<para
>За допомогою вкладки <guilabel
>Надсилання</guilabel
> ви зможете визначити нові сервери вихідної пошти і вказати декілька загальних параметрів.</para>
<para
>Основні відомості ви можете дізнатися з розділу <link linkend="sending-mail"
>Налаштування вашого облікового запису: Надсилання</link
>.</para>
<para
>Після натискання кнопки <guibutton
>Додати...</guibutton
> або <guibutton
>Змінити...</guibutton
> буде відповідно відкрито діалогові вікна <guilabel
>Додати транспорт</guilabel
> або <guilabel
>Змінити транспорт</guilabel
>. Для надсилання повідомлень за допомогою програми <application
>sendmail</application
> або подібної програми ви можете вказати назву і адресу програми <command
>sendmail</command
>. Для <acronym
>SMTP</acronym
> ви можете вказати <guilabel
>Назву</guilabel
>, <guilabel
>Сервер вихідної пошти</guilabel
> і <guilabel
>Порт</guilabel
> сервера. Позначення пункту <guilabel
>Сервер вимагає автентифікації</guilabel
> увімкне поля <guilabel
>Ім’я користувача</guilabel
> і <guilabel
>Пароль</guilabel
>, а також кнопки <guilabel
>Метод автентифікації</guilabel
> на вкладці <guilabel
>Додатково</guilabel
>. Якщо ви не певні щодо параметрів безпеки, ви можете виконати перевірку за допомогою &kmail;: програма визначить найкращі параметри за допомогою кнопки <guibutton
>Перевірити, які методи підтримує сервер</guibutton
>.</para>
<para
>Якщо позначити пункт <guilabel
>Підтвердити перед надсиланням</guilabel
>, програма відкриватиме панель підтвердження дій кожного разу, коли ви надсилатимете повідомлення.</para>
<para
>За допомогою пункту <guilabel
>Надсилати повідомлення з теки «вихідні»</guilabel
> ви зможете самі визначити час, коли повідомлення з черги, тобто повідомлення у теці «вихідні» підготовані для надсилання, має бути надіслано. Ви можете обрати між такими варіантами:</para>
<variablelist>
<varlistentry>
<term
><guilabel
>Не робити це автоматично</guilabel
></term>
<listitem
><para
>Повідомлення з черги буде надіслано лише після того, як ви скористаєтеся пунктом меню <menuchoice
><guimenu
>Файл</guimenu
> <guimenuitem
>Надіслати повідомлення з черги</guimenuitem
></menuchoice
>.</para
></listitem>
</varlistentry>
<varlistentry>
<term
><guilabel
>при перевірці пошти вручну</guilabel
></term>
<listitem
><para
>Повідомлення з черги буде надіслано після перевірки вами вручну наявності нових повідомлень, наприклад, за допомогою пункту меню <menuchoice
><guimenu
>Файл</guimenu
> <guimenuitem
>Перевірити пошту</guimenuitem
></menuchoice
>. Звичайно ж, ви зможете надіслати пошту і вручну, за допомогою пункту меню <menuchoice
><guimenu
>Файл</guimenu
> <guimenuitem
>Надіслати повідомлення з черги</guimenuitem
></menuchoice
>.</para
></listitem>
</varlistentry>
<varlistentry>
<term
><guilabel
>при будь-який перевірці пошти</guilabel
></term>
<listitem
><para
>Повідомлення з черги буде надіслано по завершенню всіх перевірок наявності нових повідомлень, тобто після автоматичних перевірок, а також після перевірки пошти вручну. Звичайно ж, ви зможете надіслати пошту і вручну, за допомогою пункту меню <menuchoice
><guimenu
>Файл</guimenu
> <guimenuitem
>Надіслати повідомлення з черги</guimenuitem
></menuchoice
>.</para
></listitem>
</varlistentry>
</variablelist>
<para
>За допомогою пункту <guilabel
>Типовий метод надсилання</guilabel
> ви зможете визначити поведінку програми у відповідь на команду надсилання пошти. Якщо ви оберете варіант <guilabel
>Надіслати зараз</guilabel
>, у відповідь на таку команду повідомлення буде негайно надіслано на поштовий сервер, якщо ж ви оберете пункт <guilabel
>Надіслати пізніше</guilabel
>, повідомлення буде пересунуто до черги у теці «вихідні» для подальшого надсилання за допомогою пункту меню <menuchoice
><guimenu
>Файл</guimenu
> <guimenuitem
>Надіслати повідомлення з черги</guimenuitem
></menuchoice
> або автоматичного надсилання після виконання перевірки пошти, залежно від варіанта, який ви обрали для пункту <guilabel
>Надсилати пошту з теки «вихідні»</guilabel
>.</para>
<para
>За допомогою пункту <guilabel
>Властивість повідомлення</guilabel
> ви зможете обрати спосіб кодування вашого повідомлення під час надсилання. За вибору варіанта <guilabel
>Дозволити 8-бітове</guilabel
> &kmail; надсилатиме ваше повідомлення у 8-бітовому <acronym
>ASCII</acronym
>, це означає, що всі спеціальні символи, зокрема акцентовані літери, буде надіслано без перекодування. Якщо ж буде обрано варіант <guilabel
>MIME-сумісне (Quoted Printable)</guilabel
>, спеціальні символи буде закодовано за допомогою стандартних кодувань &MIME;, які краще працюють з різними поштовими системами з кодуванням, відмінним від 8-бітового <acronym
>ASCII</acronym
>. Рекомендуємо вам використовувати варіант <guilabel
>MIME-сумісне</guilabel
>.</para>
<note
><para
>Навіть якщо ви оберете варіант <guilabel
>Дозволити 8-бітове</guilabel
>, у певних випадках &kmail; використовуватиме варіант <guilabel
>MIME-сумісне</guilabel
>, наприклад, для надсилання криптографічно підписаних повідомлень.</para
></note>
<para
>За допомогою пункту <guilabel
>Типовий домен</guilabel
> ви зможете вказати назву домену, яку слід використовувати для завершення адрес електронної пошти, які буде вказано лише як ім’я користувача-отримувача повідомлення. Наприклад, якщо ви вкажете як типовий домен <replaceable
>kde.org</replaceable
>, повідомлення, яке ви надсилатимете за адресою <replaceable
>johndoe</replaceable
>, буде надіслано за адресою <replaceable
>johndoe@kde.org</replaceable
>.</para>
</sect2>
<sect2 id="configure-accounts-receiving">
<title
>Вхідна пошта</title>
<para
>Основні відомості ви можете дізнатися з розділу <link linkend="receiving-mail"
>Налаштування вашого облікового запису: Отримування</link
>.</para>
<para
>За допомогою пункту <guilabel
>Перевіряти пошту при запуску</guilabel
> ви зможете вказати KMail, чи слід перевіряти наявність нових повідомлень одразу після запуску програми.</para>
<para
>За допомогою панелі <guilabel
>Повідомлення про надходження нової пошти</guilabel
> ви зможете налаштувати спосіб, у який &kmail; сповіщатиме вас про надходження нових поштових повідомлень: за позначення пункту <guilabel
>Гудок</guilabel
> програма відтворюватиме стандартний гудок системи; якщо ж ви позначите пункт <guilabel
>Детальні повідомлення про надходження пошти</guilabel
>, &kmail; показуватиме кількість нових повідомлень у кожній з тек, якщо ви обрали сповіщення за допомогою діалогового вікна. Доступ до інших параметрів сповіщення, зокрема показу діалогового вікна або запуску певної команди, можна отримати натисканням кнопки <guibutton
>інші дії</guibutton
>.</para>
</sect2>
</sect1>
<sect1 id="configure-appearance">
<title
>Сторінка зовнішнього вигляду</title>
<sect2 id="configure-appearance-fonts">
<title
>Шрифти</title>
<para
>У цьому розділі налаштувань ви можете змінити гарнітуру, розмір та набір символів шрифтів, якими програма скористається для показу інтерфейсу. За допомогою пункту <guilabel
>Тіло повідомлення</guilabel
> можна встановити шрифт для панелі читання повідомлень, за допомогою пункту <guilabel
>Редактор</guilabel
> вказати шрифт для повідомлень у вікні редактора листів. Існує також окремий пункт для <guilabel
>Списку повідомлень — поля дати</guilabel
>, за його допомогою ви зможете обрати моноширинний шрифт для поля дати, — так легше буде працювати з повідомленнями.</para>
</sect2>
<sect2 id="configure-appearance-colors">
<title
>Кольори</title>
<para
>За допомогою цього розділу ви зможете вказати кольори тексту інтерфейсу програми. Якщо позначити пункт <guilabel
>Повторювати кольори при глибокому цитуванні</guilabel
>, навіть текст з рівнем глибини цитування більшим за три буде розфарбовано. Зауважте, що кольори <guilabel
>Цитованого тексту</guilabel
> буде використано лише під час читання повідомлень, їх не буде використано у редакторі повідомлень. Якщо ви бажаєте, щоб програма показувала теки, які близькі до перевищення квоти (обмеження простору, що зазвичай використовується на серверах IMAP), було показано іншим кольором, ви можете вказати порогове значення у відсотках для зміни кольору. Колір, який буде використано можна налаштувати разом з іншими нетиповими кольорами.</para>
</sect2>
<sect2 id="configure-appearance-layout">
<title
>Розкладка</title>
<para
>Якщо буде позначено пункт <guilabel
>Закрити вікно повідомлення після відповіді або спрямування</guilabel
>, KMail закриє вікно повідомлення після надсилання відповіді або переспрямування повідомлення, яке показано у цьому вікні. Це стосується лише окремих вікон повідомлень, а не вбудованої панелі перегляду.</para>
<para
>За допомогою пункту <guilabel
>Показувати смужку стану HTML</guilabel
> можна задіяти панель, яку буде розташовано ліворуч від панелі читання повідомлень, і на якій буде показано повідомлення про те, чи містить повідомлення код &html;. Це повідомлення є важливим, оскільки у повідомленнях у форматі &html; може бути зімітовано вигляд підписаного і зашифрованого повідомлення, тому важливо знати, що ви читаєте саме &html;-повідомлення. Змінити стан на панелі &html; за допомогою коду &html; у повідомленні неможливо.</para>
<para
>За допомогою розділу <guilabel
>Компонування вікна</guilabel
> ви зможете визначити компонування головного вікна програми. Тут ви можете обрати місце для <guilabel
>Панелі перегляду повідомлення</guilabel
> або взагалі її вимкнути.</para>
<para
>За допомогою панелі <guilabel
>Перегляд структури повідомлення</guilabel
> ви можете визначити, коли програмі слід показувати структуру повідомлення: інструмент показу структури повідомлення є частиною головного вікна програми, він полегшує доступ до всіх частин повідомлення. За вибору варіанта <guilabel
>Не відображати</guilabel
> показ структури повідомлення буде вимкнено (зауважте, що доступ до долучень можна здійснювати за допомогою їх піктограм). Якщо позначити пункт <guilabel
>Відображати завжди</guilabel
>, показ структури буде показано, навіть якщо повідомлення складається лише зі звичайного тексту. За вибору варіанта <guilabel
>Відображати для не текстових повідомлень</guilabel
> показу структури буде показано, лише якщо такий показ матиме сенс, тобто якщо у поточному повідомленні містяться долучення або код &html;.</para>
</sect2>
<sect2 id="configure-appearance-headers">
<title
>Заголовки</title>
<para
>За позначення пункту <guilabel
>Показувати розмір повідомлень</guilabel
> на панелі заголовків буде показано ще один стовпчик з даними про розмір повідомлень.</para>
<para
>Якщо позначити пункт <guilabel
>Показувати піктограми шифрування</guilabel
> до стовпчиків панелі заголовок <guilabel
>Тема</guilabel
> буде додано більше відомостей про стан: поряд з позначками всіх повідомлень, які було підписано, буде показано невеличку піктограму <guiicon
>Підписано</guiicon
>, перед позначкою теми всіх зашифрованих повідомлень буде показано невеличку піктограму <guiicon
>Зашифровано</guiicon
>. Зауважте, що вам слід обрати повідомлення, щоб ці піктограми було показано, до цього часу поряд з позначками повідомлень буде показано лише позначки знаків питання.</para>
<para
>За допомогою пункту <guilabel
>Список заголовків повідомлень гілками</guilabel
> можна створити на панелі заголовків різновид деревоподібного списку. Таким чином, ви бачитимете відповіді на повідомлення одразу під самим повідомленнями.</para>
<para
>На панелі <guilabel
>Параметри відображення повідомлень гілками</guilabel
> ви можете визначити, чи буде типово гілки показано розгорнутими (<guilabel
>відкритими</guilabel
>) або згорнутими (<guilabel
>закритими</guilabel
>). Ви, звичайно ж, можете власноруч відкривати/закривати гілки за допомогою кнопок <guilabel
>+</guilabel
>/<guilabel
>-</guilabel
>.</para>
<para
>За допомогою панелі <guilabel
>Відображення дати</guilabel
> ви зможете зробити вибір між декількома форматами даних. За вибору варіанта <guilabel
>Локалізований формат</guilabel
> програма використовуватиме формат, обраний на сторінці <guilabel
>Країна/Регіон і мова</guilabel
> у «Системних параметрах». Якщо ви позначите варіант <guilabel
>Інший формат</guilabel
>, опис можливих значень можна буде отримати натисканням комбінації клавіш <keycombo action="simul"
>&Shift;<keycap
>F1</keycap
></keycombo
>.</para>
</sect2>
<sect2 id="configure-appearance-systemtray">
<title
>Системний лоток</title>
<para
>Якщо ви увімкнете піктограму системного лотка, у системному лотку буде показано невеличку піктограму &kmail; з позначкою кількості непрочитаних повідомлень. Увімкнути піктограму системного лотка &kmail; можна за допомогою позначення пункту <guilabel
>Увімкнути піктограму системного лотка</guilabel
>, за допомогою панелі <guilabel
>Режим системного лотка</guilabel
> ви зможете визначити, чи слід програмі завжди показувати піктограму системного лотка, чи лише у випадку, якщо у ваших теках є непрочитані повідомлення.</para>
<para
>Якщо піктограму системного лотка буде показано, ви зможете сховати головне вікно &kmail; натисканням цієї піктограми або натисканням кнопки закриття вікна. Повторним натисканням піктограми ви зможете знову зробити головне вікно &kmail; видимим. Якщо ви натиснете піктограму <mousebutton
>правою</mousebutton
> кнопкою миші, буде відкрито меню з декількома корисними пунктами. За його допомогою ви зможете перевірити надходження нових повідомлень, створити нове повідомлення або завершити роботу &kmail;. Окрім того, у цьому меню буде пункт <guilabel
>Нові повідомлення у</guilabel
>, який відкриватиме список всіх тек, у яких містяться непрочитані повідомлення. Якщо ви оберете одну з цих тек, цю теку буде обрано у головному вікні &kmail;. </para>
</sect2>
<!-- fixme?: date + less than/greater than broken in kmail? -->
<!-- fixme?: "group" wording in program -->
</sect1>
<sect1 id="configure-composer">
<title
>Сторінка редактора </title>
<sect2 id="configure-composer-general">
<title
>Загальне </title>
<variablelist>
<varlistentry id="configure-composer-general-append-signature">
<term>
<guilabel
>Автоматично додавати підпис</guilabel>
</term>
<listitem>
<para
>Якщо позначити цей пункт, ваш підпис, у тому вигляді, у якому його було визначено на <link linkend="configure-identity-signature"
>сторінці профілів</link
>, буде автоматично додано наприкінці всіх повідомлень, які ви створите (тобто нових повідомлень, відповідей тощо). </para>
</listitem>
</varlistentry>
<varlistentry id="configure-composer-general-smart-quoting">
<term>
<guilabel
>Використовувати кмітливе цитування</guilabel>
</term>
<listitem>
<para
>Якщо позначити цей пункт, &kmail; розриватиме довгі рядки, але програма намагатиметься зберегти правильне цитування (наприклад, символ <quote
>> </quote
> завжди додаватиметься на початок рядка). </para>
</listitem>
</varlistentry>
<varlistentry id="configure-composer-general-auto-request-mdns">
<term>
<guilabel
>Автоматично запитувати за сповіщенням про долю листа</guilabel>
</term>
<listitem>
<para
>Якщо буде позначено цей пункт, типовим значенням <xref linkend="composer-options-request-mdn"/> буде <emphasis
>увімкнено</emphasis
>. Позначте цей пункт, лише якщо вам відомі наслідки ваших дій. Сповіщення про отримання повідомлень вважаються набридливими (або просто ігноруються) більшістю людей. Краще вирішувати, чи будете ви надсилати запити щодо отримання повідомлень для кожного окремого повідомлення. </para>
</listitem>
</varlistentry>
<varlistentry id="configure-composer-general-word-wrap">
<term>
<guilabel
>Переносити слова на стовпчику</guilabel>
</term>
<listitem>
<para
>Надає вам змогу вмикати і вимикати розбиття рядків у вікні редактора листів, а також вказати стовпчик, на якому слід розбивати рядки (ймовірно, вам не потрібно змінювати типове значення, <literal
>78</literal
>). </para>
</listitem>
</varlistentry>
<varlistentry id="configure-composer-general-too-many-recipients">
<term>
<guilabel
>Попереджати, якщо кількість адресатів перевищує</guilabel>
</term>
<listitem>
<para
>Якщо кількість адресатів перевищує це значення, KMail попередить вас і попросить вас підтвердити дію, перш ніж надсилати пошту. Типовим є попередження, якщо у повідомлення більше ніж <literal
>5</literal
> адресатів. Це попередження можна вимкнути. </para>
</listitem>
</varlistentry>
<varlistentry id="configure-composer-general-autosave-interval">
<term>
<guilabel
>Інтервал автозбереження</guilabel>
</term>
<listitem>
<para
>Резервні копії тексту у вікні редактора листів можна створювати регулярно у автоматичному режимі. За допомогою цього пункту ви можете вказати інтервал між послідовними створенням резервних копій. Ви можете взагалі вимкнути автоматичне збереження, якщо вкажете значення <literal
>0</literal
>. </para>
</listitem>
</varlistentry>
<varlistentry id="configure-composer-general-forwading-type">
<term>
<guilabel
>Типовий тип пересилання</guilabel>
</term>
<listitem>
<para
>Надає вам змогу визначитися зі способом пересилання повідомлень: вбудовувати чи надсилати як долучення. За допомогою цього пункту можна змінити дію механізму пересилання, який використовуватиметься після натискання вами піктограми панелі інструментів або клавіатурного скорочення, призначених для пересилання повідомлень. </para>
</listitem>
</varlistentry>
<varlistentry id="configure-composer-general-external-editor">
<term>
<guilabel
>Зовнішній редактор</guilabel>
</term>
<listitem>
<para
>Якщо вам не подобається вбудований редактор листів, ви можете скористатися іншим редактором. Зауважте, що &kmail; все ж відкриватиме вікно редактора листів, — зовнішній редактор буде відкрито одразу після того, як ви наберете перший символ тексту повідомлення. Після завершення створення повідомлення, збережіть текст повідомлення і закрийте вікно редактора. Після цього текст повідомлення з’явиться у вікні редактора листів, за допомогою якого ви зможете надіслати повідомлення. Зауважте, що зовнішній редактор може повернути текст не одразу, наприклад вам слід використати команду <userinput
><command
>gvim <option
>-f</option
> <varname
>%f</varname
> </command
> </userinput
> для програми <application
>gvim</application
>. </para>
</listitem>
</varlistentry>
</variablelist>
</sect2>
<sect2 id="configure-composer-phrases">
<title
>Фрази</title>
<para
>За допомогою вкладки <guilabel
>Фрази</guilabel
> ви зможете визначити автоматично створені рядки, які буде додано до повідомлень відповідей, переспрямованих повідомлень, а також символ, який буде додано на початок цитованого тексту. Існують спеціальні, позначені знаком %, символи для додавання певних значень, які буде показано на початку розділу <guilabel
>Фрази</guilabel
>. Ви можете додати фрази відповідей мовами, які відрізняються від типової мови &kde;, за допомогою кнопки <guibutton
>Додати...</guibutton
>. Після натискання цієї кнопки ви зможете обрати мову зі спадного списку <guilabel
>Мова</guilabel
>. Обрати можна буде лише мову, для якої було встановлено пакунок i18n.</para>
</sect2>
<sect2 id="configure-composer-subject">
<title
>Тема</title>
<para
>У цьому розділі міститься список префіксів для позначок <quote
>Відповідь</quote
> і <quote
>Переспрямоване</quote
>. Якщо ви отримаєте повідомлення, у якому буде використано префікси, відмінні від стандартних, ви зможете додати ці префікси на цій вкладці, щоб &kmail; міг їх розпізнати. Після їх зазначення &kmail; буде ігнорувати ці префікси для впорядкування повідомлень, а під час створення відповідей і переспрямованих повідомлень замінюватиме на вказані рядки позначок <quote
>Re:</quote
> і <quote
>Fwd:</quote
>, відповідно.</para>
</sect2>
<sect2 id="configure-composer-charset">
<title
>Набір символів</title>
<para
>За допомогою цього пункту ви зможете керувати типовими наборами символів, які буде використано для ваших власних повідомлень. Текст кожного з повідомлень, які ви надсилатимете, буде перевірено на належність до одного з наборів символів зі списку, починаючи з верхньої частини списку. Якщо повідомлення буде знайдено, саме його буде використано. Якщо набору символів не буде знайдено, програма відкриє діалогове вікно і повідомить вам про те, що вам слід вручну обрати набір символів за допомогою пункту меню <menuchoice
><guimenu
>Налаштування</guimenu
> <guisubmenu
>Встановити кодування</guisubmenu
></menuchoice
>. </para>
<para
>Якщо ви позначите пункт <guilabel
>Зберігати початковий набір символів при відповіді або пересиланні (якщо можливо)</guilabel
>, набір символів повідомлення буде збережено, якщо до нього не буде додано символів, яких немає у цьому наборі символів.</para>
</sect2>
<sect2 id="configure-composer-headers">
<title
>Заголовки</title>
<para
>Позначте пункт <guilabel
>Використовувати власний суфікс ідентифікації повідомлення</guilabel
>, якщо ви бажаєте, щоб &kmail; створював ідентифікатори повідомлень з нетиповим суфіксом. Введіть бажаний суфікс у поле <guilabel
>Власний суфікс ідентифікації повідомлення</guilabel
>. Будь ласка, не забувайте про те, що вказаний вами суфікс буде унікальним на глобальному рівні. Найкраще скористатися назвою домену, власником якого ви є. Якщо ви не позначатимете пункту <guilabel
>Використовувати власний суфікс ідентифікації повідомлення</guilabel
>, &kmail; автоматично створюватиме повний ідентифікатор повідомлення. Якщо вам невідомо про наслідки позначення цього пункту, не позначайте цього пункту.</para>
<para
>За допомогою списку <guilabel
>Власні нетипові заголовки для листів</guilabel
> можна вказати заголовки, які &kmail; використає для вихідних повідомлень. Він допоможе вам створити нові поля заголовків або перезаписати існуючі поля. Ця можливість буде корисною лише досвідченим користувачам.</para>
</sect2>
<sect2 id="configure-composer-attachments">
<title
>Долучення</title>
<para
>Якщо вам потрібно буде надіслати долучення, назви файлів яких містять символи, яких немає у наборі символів англійської, користувачам Outlook(TM) або Outlook Express(TM), вам слід позначити пункт <guilabel
>Надавати долученням сумісні з Outlook назви</guilabel
>. У разі позначення пункту &kmail; закодує назви долучень у нестандартний спосіб, зрозумілий Outlook(TM).</para>
<para
>Зауважте, що &kmail; створить несумісні зі стандартами повідомлення, а отже, ймовірно, ваші повідомлення можуть бути несумісними з стандартизованими клієнтами електронної пошти. Отже, якщо у вас є вибір, вам не слід позначати цей пункт.</para>
<para
>Позначте пункт <guilabel
>Увімкнути визначення відсутніх долучень</guilabel
>, якщо ви бажаєте, щоб &kmail; попереджав вас про надсилання повідомлень без долучень, тоді як текст повідомлення містить рядки, які позначають те, що ви бажали долучити до повідомлення певний файл. Список відповідних ключових слів можна змінити.</para>
</sect2>
</sect1>
<sect1 id="configure-security">
<title
>Сторінка безпеки </title>
<sect2 id="configure-security-reading">
<title
>Читання </title>
<para
>На цій сторінці ви зможете налаштувати параметри, пов’язані з безпекою читання повідомлень. </para>
<variablelist>
<varlistentry id="configure-security-reading-prefer-html">
<term>
<guilabel
>Надавати перевагу HTML над простим текстом</guilabel>
</term>
<listitem>
<para
>Якщо позначити цей пункт, &kmail; показуватиме &html;-повідомлення з відповідним &html;-форматуванням і компонуванням. Ми наполегливо рекомендуємо вам не позначати цей пункт, оскільки можуть виникнути проблеми, пов’язані з безпекою через &html;. Якщо цей пункт не буде позначено, ви зможете читати &html;-повідомлення, але лише як звичайний текст. </para>
</listitem>
</varlistentry>
<varlistentry id="configure-security-reading-external-references">
<term>
<guilabel
>Дозволити повідомленням завантаження зовнішніх посилань з Інтернет</guilabel>
</term>
<listitem>
<para
>Якщо ви позначите цей пункт, &kmail; зможе завантажувати зовнішні зображення, таблиці стилів тощо з мережі Інтернет під час перегляду &html;-повідомлення. Ми наполегливо рекомендуємо вам не позначати цей пункт (хоча він ні на що не вплине, якщо ви переглядаєте повідомлення як звичайний текст). За допомогою додавання зовнішніх посилань до повідомлень спамери можуть визначати те, чи переглянули ви повідомлення, і коли ви його переглянули. Зауважте, що цей пункт не стосуватиметься &Java;, JavaScript і додатків — їх буде завжди вимкнено, їх взагалі не можна увімкнути. </para>
</listitem>
</varlistentry>
<varlistentry id="configure-security-reading-mdns">
<term>
<guilabel
>Сповіщення про долю повідомлення</guilabel>
</term>
<listitem>
<para
>&mdn; — це узагальнення того, що зазвичай називають <quote
>сповіщенням про отримання</quote
>. Автор повідомлення надсилає запит на сповіщення про отримання свого повідомлення, і програма отримувача пошти створює відповідь, за допомогою якої автор дізнається про те, що сталося з повідомленням. Звичайними типами сповіщень є <quote
>показано</quote
> (тобто прочитано), <quote
>вилучено</quote
> і <quote
>надіслано</quote
> (тобто переспрямовано). </para>
<para
>За допомогою спадного меню <guilabel
>Правила надсилання</guilabel
> можна керувати обставинами, <emphasis
>за яких</emphasis
> &kmail; надсилатиме сповіщення про отримання повідомлення: </para>
<variablelist>
<varlistentry>
<term
><guilabel
>Ігнорувати</guilabel
> (рекомендується) </term>
<listitem>
<para
>Ігнорувати всі запити на сповіщення про отримання. За вибору цього пункту сповіщення ніколи не надсилатиметься у автоматичному режимі. </para>
</listitem>
</varlistentry>
<varlistentry>
<term>
<guilabel
>Запитати</guilabel>
</term>
<listitem>
<para
>Відповіді буде надіслано лише після підтвердження користувачем надсилання відповіді. Таким чином, ви зможете надсилати відповіді для вибраних повідомлень і не надсилати їх або ігнорувати їх для інших повідомлень. </para>
</listitem>
</varlistentry>
<varlistentry>
<term>
<guilabel
>Відмовити</guilabel>
</term>
<listitem>
<para
>Завжди надсилати сповіщення <quote
>відмовлено</quote
>. Такий спосіб лише <emphasis
>трохи</emphasis
> кращий за варіанта з надсиланням відповідей завжди. Автор повідомлення знатиме, що з повідомленням виконано якусь дію, він просто не зможе визначити було його вилучено, прочитано тощо. </para>
</listitem>
</varlistentry>
<varlistentry>
<term>
<guilabel
>Завжди надсилати</guilabel>
</term>
<listitem>
<para
>Завжди надсилати відповіді на запити щодо сповіщення про отримання. За вибору цього варіанта автор повідомлення отримуватиме відповідь про те, що над повідомленням було виконано певні дії, окрім того, отримуватиме сповіщення про те, що сталося з повідомленням (показано, вилучено тощо). Ми наполегливо не рекомендуємо обирати цей варіант, але іноді ним доцільно скористатися, якщо конфіденційність не є вирішальною, наприклад, у випадку роботи з користувачами. Саме тому його і реалізовано у програмі. </para>
</listitem>
</varlistentry>
</variablelist>
<para
>Якщо ви непевні, спробуйте скористатися варіантом <guilabel
>Запитати</guilabel
>, якщо ж питання &kmail; здадуться вам набридливими, перемкніть варіант на <guilabel
>Ігнорувати</guilabel
>. </para>
<para
>За допомогою наступних пунктів (у списку <guilabel
>Цитування початкового повідомлення</guilabel
>) ви можете керувати тим, <emphasis
>яку частину</emphasis
> початкового повідомлення &kmail; надішле назад у &mdn;. </para>
<variablelist>
<varlistentry>
<term>
<guilabel
>Нічого</guilabel>
</term>
<listitem>
<para
>Окрім обов’язкового ідентифікатора повідомлень і адреси початкового отримувача у відповідь &mdn; не буде додано ніяких частин повідомлення. Цих даних має бути достатньо для того, щоб знайти повідомлення, для якого і було створено цю відповідь, у своїх надісланих повідомленнях. </para>
</listitem>
</varlistentry>
<varlistentry>
<term>
<guilabel
>Повне повідомлення</guilabel>
</term>
<listitem>
<para
>За вибору цього варіанта до сповіщення про отримання буде додано повідомлення повністю. Зазвичай, цього забагато. Додавання тексту повідомлення не додасть ніяких цінних відомостей, які автор повідомлення не зміг би встановити лише з заголовків повідомлення, але іноді відправники наполягають на такому додаванні, оскільки таким чином відправникові буде легше співвіднести сповіщення з вмістом повідомлення, ніж прості заголовки, які було б надіслано за вибору попереднього варіанта. </para>
</listitem>
</varlistentry>
<varlistentry>
<term>
<guilabel
>Тільки заголовки</guilabel>
</term>
<listitem>
<para
>За вибору цього варіанта до сповіщення буде долучено лише заголовки. Цього, зазвичай, достатньо для того, щоб люди (за темою) і комп’ютери (за ідентифікатором повідомлення) могли легко встановити відповідність між &mdn; і початковим повідомленням. </para>
</listitem>
</varlistentry>
</variablelist>
<para
>Якщо не знаєте, що обрати, не змінюйте типове значення цього пункту. </para>
</listitem>
</varlistentry>
<varlistentry>
<term>
<guilabel
>Не надсилати сповіщення про долю повідомлення для зашифрованих повідомлень</guilabel>
</term>
<listitem>
<para
>За допомогою цього пункту можна придушити надсилання &mdn;, якщо повідомлення зашифровано (частково або повністю). Таким чином можна перешкодити спробам використання можливостей сповіщення &kmail; для <emphasis
>визначення</emphasis
> того, чи можете ви дешифрувати повідомлення, чи ні. </para>
<para
>Строго кажучи, цей пункт не потрібен, оскільки &kmail; надсилатиме &mdn; незалежно від того, чи може бути повідомлення успішно розшифровано, чи ні (запит на сповіщення про отримання має бути розміщено поза зашифрованою частиною повідомлення), але за допомогою цього пункту користувачі, які переймаються безпекою, можуть або надсилати такі сповіщення завжди (пункт не позначено) або ніколи (пункт позначено). </para>
<para
>Якщо не знаєте, що обрати, не знімайте позначки з цього пункту. </para>
</listitem>
</varlistentry>
<varlistentry>
<term>
<guilabel
>Автоматично імпортувати ключі та сертифікати</guilabel>
</term>
<listitem>
<para
>Якщо позначити цей пункт, &kmail; автоматично імпортуватиме всі долучення, що містять ключі &openpgp;, і всі долучення, які містять ключі &smime;, до локального сховища ключів. </para>
<note>
<para
>Перевірка підписів &smime; завжди включатиме імпортування сертифікатів, які містяться у підписі. Отже цей пункт не вплине на роботу з підписами. Він також непов’язаний з можливістю <option
>auto-key-retrieve</option
> &gpg;, за допомогою якої &gpg; імпортує невідомі ключі з сервера ключів. </para>
</note>
</listitem>
</varlistentry>
</variablelist>
</sect2>
<sect2 id="configure-security-composing">
<title
>Створення </title>
<para
>За допомогою цієї вкладки ви зможете налаштувати параметри створення повідомлень, пов’язані з безпекою. </para>
<variablelist>
<varlistentry id="configure-security-composing-automatically-sign">
<term>
<guilabel
>Автоматично підписувати повідомлення</guilabel>
</term>
<listitem>
<para
>Якщо буде позначено цей пункт, параметр <xref linkend="composer-options-sign-message"/> у редакторі листів буде типово <emphasis
>увімкнено</emphasis
>. </para>
<para
>Але ви, звичайно ж, зможете увімкнути і вимкнути цей параметр для кожного з повідомлень. </para>
</listitem>
</varlistentry>
<varlistentry id="configure-security-composing-encrypt-to-self">
<term>
<guilabel
>Під час шифрування листів завжди шифрувати ще і особистим сертифікатом</guilabel>
</term>
<listitem>
<para
>Якщо буде позначено цей пункт, будь-яке повідомлення, яке було зашифровано для отримувачів, буде додатково зашифровано вашим ключем. </para>
<warning>
<para
>Якщо ви знімете позначку з цього пункту, ви не зможете розшифровувати написані вами повідомлення, які було зашифровано іншими учасниками листування. </para>
</warning>
</listitem>
</varlistentry>
<varlistentry id="configure-security-composing-store-sent-encrypted">
<term>
<guilabel
>Зберігати відіслані повідомлення зашифрованими</guilabel
><!--
--><footnote>
<para
>За допомогою цього пункту можна увімкнути режим використання шифрування пошти, який іноді (помилково) називається шифруванням <quote
>лише транспорту</quote
>. У цьому режимі роботи шифрування повідомлення буде вилучено, тільки-но повідомлення досягне призначення. Шифрування діятиме лише протягом пересилання повідомлення. </para>
<para
>&kmail; підтримує цей режим не повністю, оскільки подібні функціональні можливості слід надавати поштовому <emphasis
>серверу</emphasis
> (<acronym
>MTA</acronym
>), а не поштовому <emphasis
>клієнту</emphasis
> (<acronym
>MUA</acronym
>). Таким чином, у майбутніх версіях &kmail; підтримку цього пункту може бути вилучено. </para>
</footnote>
</term>
<listitem>
<para
>Якщо ви позначите цей пункт, повідомлення будуть зберігатися після надсилання у вашій теці <guilabel
>надіслані</guilabel
> (тобто, якщо їх було зашифровано, ці повідомлення також пересуватимуться до теки «надіслані»). </para>
<para
>Якщо зняти позначку з цього пункту, повідомлення <emphasis
>завжди</emphasis
> зберігатимуться незашифрованими у вашій теці <guilabel
>надіслані</guilabel
>, навіть якщо ви надсилатимете їх зашифрованими. </para>
</listitem>
</varlistentry>
<varlistentry id="configure-security-composing-show-encryption-key">
<term>
<guilabel
>Завжди показувати ключі шифрування для схвалення</guilabel>
</term>
<listitem>
<para
>Якщо ви позначите цей пункт, кожного разу, коли ви шифруватимете повідомлення, програма відкриватиме діалогове вікно, у якому показуватиме ключі шифрування, використані для кожного з отримувачів. Ви зможете переглянути вибір ключів, змінити їх, підтвердити або скасувати дію з шифрування. Ми рекомендуємо вам не знімати позначку з цього пункту, оскільки за позначення пункту процес шифрування буде прозорішим. </para>
</listitem>
</varlistentry>
<varlistentry id="configure-security-composing-opportunistic-encryption">
<term>
<guilabel
>Автоматично шифрувати повідомлення, якщо можливо</guilabel>
</term>
<listitem>
<para
>Такий варіант також називається <quote
>гнучке шифрування</quote
>. Якщо позначити цей пункт, &kmail; намагатиметься знайти відповідність між отримувачами і (&openpgp; або &smime;) ключами, навіть коли ви <emphasis
>не</emphasis
> вказали, що повідомлення слід зашифрувати. Якщо належні ключі буде знайдено для всіх отримувачів, &kmail; запитає вас про те, чи бажаєте ви зашифрувати повідомлення. </para>
<para
>Наполегливо рекомендуємо вам позначити цей пункт, оскільки таким чином ви значно полегшите собі користування зашифрованими повідомленнями. </para>
</listitem>
</varlistentry>
<varlistentry id="configure-security-composing-never-sign-encrypt-drafts">
<term>
<guilabel
>Ніколи не підписувати/шифрувати при збереженні чернетки</guilabel>
</term>
<listitem>
<para
>Якщо позначити цей пункт, &kmail; не намагатиметься підписати і/або зашифрувати повідомлення, які зберігатимуться у теці <guilabel
>чернетки</guilabel
>. Так зручніше працювати з поштовим архівом, позначення цього пункту не призведе до значної дірки у безпеці, якщо теку «чернетки» буде достатньо убезпечено. Користувачам &imap; слід, ймовірно, зняти позначку з цього пункту, якщо ваша тека <guilabel
>чернетки</guilabel
> зберігатиметься на сервері. </para>
</listitem>
</varlistentry>
</variablelist>
</sect2>
<sect2 id="configure-security-warnings">
<title
>Попередження </title>
<para
>За допомогою цієї вкладки ви зможете увімкнути або вимкнути пов’язані з безпекою попередження. </para>
<variablelist>
<varlistentry id="configure-security-warnings-warn-send-unsigned">
<term>
<guilabel
>Попереджувати при спробі відіслати непідписане повідомлення</guilabel>
</term>
<listitem>
<para
>Якщо позначити цей пункт, &kmail; показуватиме попередження, якщо з будь-яких причин повідомлення буде надіслано без цифрового підпису. </para>
</listitem>
</varlistentry>
<varlistentry id="configure-security-warnings-warn-send-unencrypted">
<term>
<guilabel
>Попереджати при надсиланні незашифрованих повідомлень</guilabel>
</term>
<listitem>
<para
>Якщо позначити цей пункт, &kmail; показуватиме попередження, якщо з будь-яких причин повідомлення буде надіслано без шифрування. </para>
<note>
<para
>Хоча підписування всі вихідних повідомлень є звичайною практикою, шифрування повідомлень не завжди прийнятне. Отже, якщо правила вашої компанії не забороняють надсилання незашифрованих повідомлень, ймовірно, вам не слід позначати цей пункт і увімкнути <link linkend="configure-security-composing-opportunistic-encryption"
>гнучке шифрування</link
>, щоб програма попереджала вас про те, що ви <emphasis
>можете</emphasis
> надіслати шифроване повідомлення, але не вимагатиме від вас шифрування. </para>
</note>
</listitem>
</varlistentry>
<varlistentry id="configure-security-warnings-warn-receiver-email-not-in-cert">
<term>
<guilabel
>Попереджати, якщо адреси отримувача немає у сертифікаті</guilabel>
</term>
<listitem>
<para
>Якщо позначити цей пункт, &kmail; відкриватиме вікна попередження, якщо сертифікат &smime; або ключ &openpgp; буде використано для отримувача, якого немає у списку адрес електронної пошти, які зберігаються у цьому сертифікаті. </para>
<para
>Подібні попередження буде показано під час налаштування ключів &openpgp; або сертифікатів &smime; вашого профілю, під час шифрування і під час перевірки підписів, якщо підпис було виконано за допомогою сертифікат, до якого не включено адресу електронної пошти відправника. </para>
</listitem>
</varlistentry>
<varlistentry id="configure-security-warnings-warn-near-expire">
<term>
<guilabel
>Попереджати, якщо сертифікати/ключі скоро застаріють</guilabel>
</term>
<listitem>
<para
>Якщо позначити цей пункт, &kmail; попереджатиме вас, якщо строк дії сертифіката &smime; або ключа &openpgp; наближатиметься до завершення. </para>
<para
>Строк до завершення дії сертифіката або ключа, за якого буде показано попередження про завершення строку дії, ви зможете окремо налаштувати для ключів підписування і шифрування, крім того (у випадку &smime;), ви зможете зробити це для сертифікатів кінцевого користувача, проміжних сертифікатів <acronym
>CA</acronym
> і кореневих сертифікатів. </para>
</listitem>
</varlistentry>
<varlistentry id="configure-security-warnings-reenable-all-warnings">
<term>
<guilabel
>Ввімкнути знову всі попередження "більше не питати"</guilabel>
</term>
<listitem>
<para
>Окрім описаних раніше основних попереджень, існують і інші попередження та інформаційні повідомлення, у вікнах яких міститься пункт, який надає вам змогу вимикати у майбутньому їх показ. Якщо ви бажаєте увімкнути їх знову після вибору подібного пункту, досягти цього можна за допомогою натискання саме цієї кнопки.<footnote
> <para
>Ця кнопка знову увімкне показ <emphasis
>всіх</emphasis
> таких попереджень у &kmail;. Створення вікна, у якому ви могли б окремо увімкнути кожне з таких попереджень не має сенсу: ви завжди можете вимкнути показ у майбутньому кожного з попереджень у вікні попередження під час його наступної появи. </para>
</footnote>
</para>
</listitem>
</varlistentry>
</variablelist>
</sect2>
<sect2 id="configure-security-smime-validation">
<title
>Перевірка &smime; </title>
<para
>На цій вкладці містяться обрані пункти з <link linkend="configure-security-crypto-backends-configure"
>діалогового вікна динамічного налаштування сервера</link
> &gpgsm;. Докладний опис цих параметрів можна знайти у підручнику з &gpgsm;. </para>
<variablelist>
<varlistentry id="configure-smime-validation-certificate-crls">
<term>
<guilabel
>Перевіряти сертифікати за допомогою CRL</guilabel>
</term>
<listitem>
<para
>Якщо позначити цей пункт, програма перевірятиме сертифікати &smime; за допомогою списків скасованих сертифікатів (Certificate Revocation List або <acronym
>CRL</acronym
>). </para>
</listitem>
</varlistentry>
<varlistentry id="configure-smime-validation-certificate-ocps">
<term>
<guilabel
>Перевіряти сертифікати у мережі (OCSP)</guilabel>
</term>
<listitem>
<para
>Якщо позначити цей пункт, програма перевірятиме сертифікати &smime; за допомогою мережевого протоколу стану сертифікатів (Online Certificates Status Protocol або <acronym
>OCSP</acronym
>). </para>
<para
>Для того, щоб подібна перевірка працювала, вам слід вказати адресу <acronym
>URL</acronym
> станції-відповідача <acronym
>OCSP</acronym
>. </para>
</listitem>
</varlistentry>
<varlistentry id="configure-smime-online-certificate-responder-url">
<term>
<guilabel
>Адреса OCSP-відповідача</guilabel>
</term>
<listitem>
<para
>Тут слід ввести адресу сервера, призначеного для інтерактивної перевірки сертифікатів. Такі адреси <acronym
>URL</acronym
>, зазвичай, починаються з <emphasis
>http://</emphasis
>. </para>
</listitem>
</varlistentry>
<varlistentry id="configure-smime-online-certificate-responder-signature">
<term>
<guilabel
>Підпис OCSP-відповідача</guilabel>
</term>
<listitem>
<para
>Тут можна обрати або змінити ключ &smime;, який використовуватиме програма. </para>
</listitem>
</varlistentry>
<varlistentry id="configure-smime-online-certificate-responder-ignore">
<term>
<guilabel
>Ігнорувати URL служби сертифікатів</guilabel>
</term>
<listitem>
<para
>Позначте цей пункт, щоб програма не виконувала інтерактивної перевірки за допомогою OCSP. Для того, щоб цей пункт працював, вам слід встановити <emphasis
>dirmngr >= 0.9.0</emphasis
>. </para>
</listitem>
</varlistentry>
<varlistentry id="configure-smime-certificate-validation-policies">
<term>
<guilabel
>Не перевіряти правила сертифікатів</guilabel>
</term>
<listitem>
<para
>Типово, <guilabel
>GnuPG</guilabel
> використовує для перевірки дозволеності правил сертифіката файл <emphasis
>~/.gnupg/policies.txt</emphasis
>. Якщо буде позначено цей пункт, правила не перевірятимуться. </para>
</listitem>
</varlistentry>
<varlistentry id="configure-smime-certificate-validation-consult-crls">
<term>
<guilabel
>Ніколи не звертатися до CRL</guilabel>
</term>
<listitem>
<para
>Якщо буде позначено цей пункт, списки скасування сертифікатів ніколи не використовуватимуться для перевірки сертифікатів <acronym
>&smime;</acronym
>. </para>
</listitem>
</varlistentry>
<varlistentry id="configure-smime-certificate-validation-fetch-issuer">
<term>
<guilabel
>Надіслати запит щодо сертифікатів видавця, яких не вистачає</guilabel>
</term>
<listitem>
<para
>Позначте цей пункт, якщо ви бажаєте, щоб за потреби програма звантажувала відсутні сертифікати видавців. Цей пункт стосується обох способі перевірки: <acronym
>CRL</acronym
> і <acronym
>OCSP</acronym
>. </para>
</listitem>
</varlistentry>
<varlistentry id="configure-smime-certificate-http-requests">
<term>
<guilabel
>Не виконувати жодних запитів HTTP</guilabel>
</term>
<listitem>
<para
>Повністю вимкнути використання <acronym
>HTTP</acronym
> для роботи з <acronym
>&smime;</acronym
>. </para>
</listitem>
</varlistentry>
<varlistentry id="configure-smime-certificate-http-ignore-distribution-point">
<term>
<guilabel
>Ігнорувати HTTP-точки розподілу CRL-сертифікатів</guilabel>
</term>
<listitem>
<para
>Під час пошуків розташування <acronym
>CRL</acronym
> <quote
>«піддослідного»</quote
> сертифіката, буде використано записи, відомі як точки розповсюдження CRL (<acronym
>DP</acronym
>), які містяться у сертифікаті і у яких зазначено адреси <acronym
>URL</acronym
>, які визначають розташування самих списків. Програма використає перший зі знайдених записів <acronym
>DP</acronym
>. За допомогою цього пункту можна наказати програмі ігнорувати всі записи зі схемою адреси <acronym
>HTTP</acronym
> під час пошуку потрібного запису <acronym
>DP</acronym
>. </para>
</listitem>
</varlistentry>
<varlistentry id="configure-smime-certificate-http-proxy">
<term>
<guilabel
>Використовувати системний проксі</guilabel>
</term>
<listitem>
<para
>Якщо буде позначено цей пункт, програма використає показане праворуч значення адреси проксі-сервера <acronym
>HTTP</acronym
> (це значення буде взято зі змінної середовища http_proxy) для всіх запитів за допомогою <acronym
>HTTP</acronym
>. </para>
</listitem>
</varlistentry>
<varlistentry id="configure-smime-certificate-http-requests-proxy">
<term>
<guilabel
>Для запитів HTTP використовувати проксі</guilabel>
</term>
<listitem>
<para
>У це поле слід ввести адресу вашого <acronym
>HTTP</acronym
>-проксі, який буде використано для всіх <acronym
>HTTP</acronym
>-запитів, пов’язаних <acronym
>&smime;</acronym
>. Вказувати проксі-сервер слід у форматі <quote
>вузол:порт</quote
>, наприклад, <emphasis
>myproxy.nowhere.com:3128</emphasis
>. </para>
</listitem>
</varlistentry>
<varlistentry id="configure-smime-certificate-ldap-requests">
<term>
<guilabel
>Не виконувати жодних запитів LDAP</guilabel>
</term>
<listitem>
<para
>Повністю вимкнути використання <acronym
>LDAP</acronym
> для запитів <acronym
>&smime;</acronym
>. </para>
</listitem>
</varlistentry>
<varlistentry id="configure-smime-certificate-ldap-distribution-point">
<term>
<guilabel
>Ігнорувати LDAP-точки розподілу CRL-сертифікатів</guilabel>
</term>
<listitem>
<para
>Під час пошуків розташування <acronym
>CRL</acronym
> <quote
>«піддослідного»</quote
> сертифіката, буде використано записи, відомі як точки розповсюдження CRL (<acronym
>DP</acronym
>), які містяться у сертифікаті і у яких зазначено адреси <acronym
>URL</acronym
>, які визначають розташування самих списків. Програма використає перший зі знайдених записів <acronym
>DP</acronym
>. За допомогою цього пункту можна наказати програмі ігнорувати всі записи зі схемою адреси <acronym
>LDAP</acronym
> під час пошуку потрібного запису <acronym
>DP</acronym
>. </para>
</listitem>
</varlistentry>
<varlistentry id="configure-smime-certificate-ldap-proxy-host">
<term>
<guilabel
>Основний вузол для LDAP-запитів</guilabel>
</term>
<listitem>
<para
>Введення адреси сервера <acronym
>LDAP</acronym
> у це поле призведе до того, що всі запити <acronym
>LDAP</acronym
> проходитимуть спочатку через цей сервер. Якщо говорити точніше, цей параметр перевизначатиме будь-який вказаний у <acronym
>LDAP URL</acronym
> вузол і порт, крім того, цей параметр буде використано і у випадку, якщо вузол і порт було пропущено у <acronym
>URL</acronym
>. Програма використовуватиме інші сервери <acronym
>LDAP</acronym
>, лише якщо спроба з’єднання з <emphasis
>проксі-сервером</emphasis
> завершиться невдало. Формат значення: <acronym
>ВУЗОЛ</acronym
> або <acronym
>ВУЗОЛ:ПОРТ</acronym
>. Якщо <acronym
>ПОРТ</acronym
> не буде вказано, буде використано значення <quote
>389</quote
> (стандартний порт <acronym
>LDAP</acronym
>). </para>
</listitem>
</varlistentry>
</variablelist>
</sect2>
<sect2 id="configure-security-crypto-backends">
<title
>Сервери шифрування </title>
<para
>За допомогою цієї вкладки ви зможете вказати, які криптографічні програми буде використано для дій з &openpgp; і &smime; (підписування і шифрування). </para>
<para
>У правій частині вікна ви побачите список можливих серверів. Під записом кожного з серверів ви побачите, які протоколи (&openpgp; і/або &smime;) підтримує цей сервер. Якщо протоколу у списку немає, сервер його не підтримує. Якщо запис протоколу є у списку, але цей запис показано сірим кольором, сервер підтримує протокол, але деякі з потрібних програм не було знайдено або під час ініціалізації сталися інші помилки. Якщо ви натиснете кнопку <guibutton
>Пересканувати</guibutton
>, програма відкриє діалогове вікно, у якому буде наведено список причин, з яких ініціалізація зазнала невдачі. </para>
<para id="configure-security-crypto-backends-configure"
>Щоб налаштувати сервер, оберіть його зі списку доступних серверів і натисніть кнопку <guibutton
>Налаштувати...</guibutton
>. Програма створить у динамічному режимі діалогове вікно налаштування на основі відомостей, отриманих від сервера. З цієї причини список параметрів у вікні може змінюватися після оновлення програм-серверів, хоча версія &kmail; при цьому і залишатиметься незмінною. Якщо після вибору сервера зі списку кнопка <guibutton
>Налаштувати...</guibutton
> залишатиметься вимкненою, відповідний сервер не підтримує налаштування за допомогою діалогового налаштування серверів. </para>
<para
>Для того, щоб розібратися зі списком параметрів налаштування кожної з програм, які використовуються для шифрування і підписування, вам слід звернутися до підручників з цих програм. </para>
<para
>Перед рядками записі назв протоколів серверів ви побачите поля для позначок, за допомогою яких ви зможете обрати сервер, який програма використовуватиме для роботи з певним протоколом. Вибір сервера для кожного з протоколів має бути ексклюзивним, це означає, що якщо ви обрали якийсь з серверів для роботи з &openpgp;, позначку з попередньої обраної реалізації &openpgp; буде знято, при цьому змін у виборі сервера &smime; не буде. Якщо для протоколу не обрано сервера, використання цього протоколу буде вимкнено у &kmail;. </para>
</sect2>
</sect1
> <!-- configure-security -->
<sect1 id="configure-misc">
<title
>Сторінка «Різне»</title>
<sect2 id="configure-misc-folders">
<title
>Теки</title>
<variablelist>
<varlistentry>
<term
><guilabel
>Питати на підтвердження перед пересуванням всіх повідомлень у смітник</guilabel
></term>
<listitem>
<para
>Позначте цей пункт, якщо ви бажаєте, щоб програма надсилала запит на підтвердження дій кожного разу, коли ви використовуватимете пункт меню <menuchoice
><guimenu
>Тека</guimenu
> <guimenuitem
>Пересунути всі повідомлення в смітник</guimenuitem
></menuchoice
>.</para>
</listitem>
</varlistentry>
<varlistentry>
<term
><guilabel
>Виключити важливі повідомлення з вилучення застарілих повідомлень</guilabel
></term>
<listitem>
<para
>Позначте цей пункт, якщо ви не бажаєте, щоб важливі повідомлення ніколи не вилучалися під час автоматичного вилучення застарілих повідомлень.</para>
</listitem>
</varlistentry>
<varlistentry id="configure-misc-folders-go-unread">
<term
><guilabel
>При спробі знайти непрочитані повідомлення</guilabel
></term>
<listitem>
<para
>За допомогою цього пункту можна керувати діями програми у відповідь на натискання клавіш скорочення для переходу до наступного або попереднього непрочитаного повідомлення (наприклад, клавішу <keycap
>Пробіл</keycap
>). Якщо ви накажете &kmail; відкрити наступне непрочитане повідомлення, хоча у списку повідомлень нижче від поточного повідомлення і не буде непрочитаних повідомлень, програма може виконати такі дії: <itemizedlist
> <listitem
> <para
>Якщо буде обрано варіант <guilabel
>не виконувати циклічного пошуку</guilabel
>, програма взагалі не виконуватиме ніяких дій. </para
> </listitem
> <listitem
> <para
>Якщо буде обрано варіант <guilabel
>виконати циклічний пошук в поточній теці</guilabel
>, &kmail; виконає пошук непрочитаних повідомлень від початку поточної теки. Якщо таких повідомлень не буде знайдено, програма не виконуватиме ніяких дій.</para
> </listitem
> <listitem
> <para
>Якщо буде обрано варіант <guilabel
>виконати циклічний пошук у всіх теках</guilabel
>, &kmail; спочатку спробує знайти у поточній теці інше непрочитане повідомлення. Якщо такого повідомлення знайдено не буде, &kmail; шукатиме інші теки, у яких є непрочитані повідомлення. </para
> </listitem
> </itemizedlist
> якщо ви накажете &kmail; перейти до наступного непрочитаного повідомлення. </para>
</listitem>
</varlistentry>
<varlistentry>
<term
><guilabel
>При переході до теки</guilabel
></term>
<listitem>
<para
>За допомогою цього пункту можна керувати діями програми під час відкриття теки. <itemizedlist>
<listitem>
<para
>Якщо буде позначено пункт <guilabel
>показати перше нове повідомлення</guilabel
>, &kmail; покаже перше з повідомлень, які було позначено як нові. </para>
</listitem>
<listitem>
<para
>Якщо буде позначено пункт <guilabel
>показати перше непрочитане або нове повідомлення</guilabel
>, &kmail; покаже перше ж повідомлення, яке буде позначено як нове або непрочитане. </para>
</listitem>
<listitem>
<para
>Якщо буде позначено пункт <guilabel
>показати останнє вибране повідомлення</guilabel
>, &kmail; покаже повідомлення, яке було позначено під час попереднього відкриття теки. </para>
</listitem>
</itemizedlist>
</para>
</listitem>
</varlistentry>
<varlistentry>
<term
><guilabel
>Позначати вибране повідомлення як прочитане через...</guilabel
></term>
<listitem>
<para
>Після вибору вами <guilabel
>нового</guilabel
> або <guilabel
>непрочитаного</guilabel
> повідомлення &kmail; змінить стан повідомлення на <guilabel
>прочитане</guilabel
>, якщо ви переглядатимете повідомлення протягом вказаної у цьому пункті кількості секунд. Якщо ви знімете позначку з цього пункту, повідомлення зберігатимуть свій стан <guilabel
>нове</guilabel
> або <guilabel
>непрочитане</guilabel
>.</para>
</listitem>
</varlistentry>
<varlistentry>
<term
><guilabel
>Питати про дію після перетягування повідомлень до іншої теки</guilabel
></term>
<listitem>
<para
>Після перетягування зі скиданням повідомлення до нової теки, програма відкриє невеличке контекстне діалогове вікно, у якому запитає вас про те, бажаєте ви пересунути чи скопіювати це повідомлення. Якщо ви знімете позначку з цього пункту, повідомлення негайно буде пересунуто, без відкриття контекстного діалогового вікна.</para>
</listitem>
</varlistentry>
<varlistentry>
<term
><guilabel
>Типово, теки зберігаються на диску як...</guilabel
></term>
<listitem>
<para
>Тут ви можете визначити типовий <link linkend="folders-format"
>формат теки</link
>, який буде використано, коли ви створюватимете нову теку.</para>
</listitem>
</varlistentry>
<varlistentry>
<term
><guilabel
>Відкривати теку при запуску</guilabel
></term>
<listitem>
<para
>Тут ви можете вказати назву теки, яку програма має типово вибирати після запуску &kmail;. Якщо ви користуєтеся лише теками &imap;, ймовірно, вам слід вказати тут теку вхідних повідомлень &imap; (inbox). Якщо ви оберете тут теку, ви зможете згорнути у списку тек всі локальні теки, — вони залишатимуться згорнутими після запуску &kmail;.</para>
</listitem>
</varlistentry>
<varlistentry>
<term
><guilabel
>Спорожняти локальну теку-смітник при виході програми</guilabel
></term>
<listitem>
<para
>Якщо ви позначите цей пункт, програма спорожнятиме теку смітника кожного разу, коли ви завершуватимете роботу &kmail;.</para>
</listitem>
</varlistentry>
</variablelist>
</sect2>
<sect2 id="configure-misc-groupware">
<title
>Групова робота</title>
<variablelist>
<varlistentry>
<term
><guilabel
>Ввімкнути використання ресурсів IMAP</guilabel
></term>
<listitem>
<para
>Цей пункт робить можливим використання записів з програм Kontact (KOrganizer, KAddressBook і KNotes). Цей пункт слід позначити, якщо ви налаштовуєте Kontact як <guilabel
>KDE-клієнт Kolab</guilabel
>. Якщо буде позначено цей пункт, вам потрібно буде додати відповідні ресурси з <guilabel
>Системних параметрів KDE</guilabel
> (systemsettings), а саме розділу <guilabel
>Ресурси KDE</guilabel
>. Якщо функціональні можливості ресурсів стосуються <guilabel
>KDE-клієнта Kolab</guilabel
>, слід додати ресурси <guilabel
>Kolab</guilabel
>.</para>
</listitem>
</varlistentry>
<varlistentry id="configure-misc-format-groupware-folders">
<term
><guilabel
>Формат, вжитий для тек робочої групи</guilabel
></term>
<listitem>
<para
>Тут можна обрати формат зберігання тек робочої групи.</para>
<itemizedlist>
<listitem>
<para
>Типовим форматом для тек календаря (Ical) і тек адресної книги (Vcard) є <guilabel
>Стандартний (Ical/Vcard)</guilabel
>. За його використання ви зможете повністю використовувати можливості Kontact.</para>
</listitem>
<listitem>
<para
>Користувачам <guilabel
>Kolab</guilabel
> слід обрати варіант <guilabel
>Kolab XML</guilabel
>. За вибору цього формату буде використано нетипову модель, більше схожу на використану у Microsoft Outlook(tm), таким чином можна досягти кращої сумісності.</para>
</listitem>
</itemizedlist>
</listitem>
</varlistentry>
<varlistentry>
<term
><guilabel
>Мова для тек робочої групи</guilabel
></term>
<listitem>
<para
>Тут ви можете обрати одну з доступних мов для використання у назвах тек <guilabel
>IMAP</guilabel
> вашої мови. Зауважте, що метою цього пункту є забезпечення сумісності з Microsoft Outlook(tm). ми не рекомендуємо вам змінювати типове значення цього пункту, якщо у вас не виникло потреби у подібній зміні, оскільки зміна значення зробить використання інших мов неможливим.</para>
</listitem>
</varlistentry>
<varlistentry>
<term
><guilabel
>Теки ресурсів є підтеками</guilabel
></term>
<listitem>
<para
>Тут можна обрати батьківську теку ресурсів <guilabel
>IMAP</guilabel
>. Вам слід обрати назву вашого облікового запису <guilabel
>IMAP/DIMAP</guilabel
>. Сервер <guilabel
>Kolab</guilabel
> типово встановлює батьківською теку <guilabel
>IMAP</guilabel
> inbox.</para>
</listitem>
</varlistentry>
<varlistentry>
<term
><guilabel
>Ховати теки для групової роботи</guilabel
></term>
<listitem>
<para
>У вас не повинно виникнути потреби у перегляді тек, які містять ресурси <guilabel
>IMAP</guilabel
>. Якщо ж у вас все ж виникла потреба у перегляді ресурсів, ви можете скористатися цією можливістю, якщо позначите цей пункт.</para>
</listitem>
</varlistentry>
</variablelist>
</sect2>
<sect2 id="configure-misc-invitation">
<title
>Запрошення</title>
<variablelist>
<varlistentry>
<term
><guilabel
>Перекручувати заголовки Від:/Кому: у відповідях на запрошення</guilabel
></term>
<listitem>
<para
>Позначте цей пункт, щоб клієнти з Microsoft Outlook(tm) могли зрозуміти ваші відповіді на запрошення.</para>
</listitem>
</varlistentry>
<varlistentry>
<term
><guilabel
>Надсилати запрошення в тілі листа</guilabel
></term>
<listitem>
<para
>Зазвичай, запрошення надсилаються як долучення до повідомлень. Якщо позначити цей пункт, буде увімкнено можливість надсилання запрошень у тексті повідомлення, цей пункт знадобиться вам для надсилання запрошень і відповідей до клієнтів Microsoft Outlook(tm).</para>
</listitem>
</varlistentry>
<varlistentry>
<term
><guilabel
>Сумісне з Exchange іменування запрошень</guilabel
></term>
<listitem>
<para
>У Microsoft Outlook, якщо ця програма використовується разом з сервером Microsoft Exchange, існує проблема з розпізнаванням сумісних зі стандартами групових повідомлень електронної пошти. Позначте цей пункт, щоб програма надсилала групові запрошення у форматі, який розпізнається Microsoft Exchange. Запрошення буде надіслано у долученні з назвою <filename
>ical.ics</filename
>.</para>
</listitem>
</varlistentry>
<varlistentry>
<term
><guilabel
>Сумісні з Outlook відповіді на запрошення</guilabel
></term>
<listitem>
<para
>Якщо користувач додає якийсь коментар під час створення відповіді на запрошення, позначення цього пункту призведе до надсилання такого коментаря у форматі, придатному для обробки у Microsoft Outlook(tm). Якщо цей пункт не буде позначено, коментар у відповіді не можна буде переглянути у Outlook.цей пункт не буде позначено, коментар у відповіді не можна буде переглянути у Outlook.</para>
</listitem>
</varlistentry>
<varlistentry>
<term
><guilabel
>Автоматичне надсилання запрошень</guilabel
></term>
<listitem>
<para
>Якщо буде позначено, ви не будете бачити вікно редактора. Замість цього, всі запрошення будуть надсилатися автоматично. Якщо ви бажаєте переглядати повідомлення перед надсиланням, ви можете зняти позначення з цього пункту. Однак, пам'ятайте, текст у редакторі буде в форматі iCalendar, вам не слід змінювати його вручну.</para>
</listitem>
</varlistentry>
<varlistentry>
<term
><guilabel
>Вилучати листи-запрошення після надсилання відповіді на них</guilabel
></term>
<listitem>
<para
>Якщо позначено цей елемент, отримані листи-запрошення, на які слід відповідати, буде пересунуто до теки смітника, тільки-но відповідь на них буде успішно надіслано.</para>
</listitem>
</varlistentry>
</variablelist>
</sect2>
</sect1>
<sect1 id="configure-non-gui-options">
<title
>Параметри, якими не можна керувати за допомогою графічного інтерфейсу користувача</title>
<para
>Окрім параметрів, які ви можете бачити у діалоговому вікні налаштування програми, існують і параметри, які можна встановити лише за допомогою редагування файла з налаштуваннями &kmail; або за допомогою KIOSK. Ці налаштування називаються «прихованими», їх неможливо змінити за допомогою звичайного діалогового вікна параметрів &kmail;. Виконати ці налаштування можна редагуванням файла налаштувань за допомогою текстового редактора або програми <command
>kwriteconfig</command
>. </para>
<para
>Файл, у якому зберігаються налаштування &kmail;, має назву <filename
>kmailrc</filename
>, він зберігається у вашому домашньому каталозі. Розташування файла може залежати від вашої операційної системи або дистрибутива, але цей файл завжди можна знайти за допомогою команди <userinput
><command
>kde4-config --path config --locate kmailrc</command
></userinput
>. У решті тексту цього розділу ми будемо припускати, що файл налаштувань розташовано за адресою <filename
>/шлях/до/kmailrc</filename
>. </para>
<warning
><para
>Якщо ви маєте намір змінити один з вказаних нижче параметрів, вам слід спочатку завершити роботу &kmail;, а вже потім редагувати файл налаштувань. Знову запустити &kmail; можна після внесення <emphasis
>і збереження</emphasis
> змін до файла налаштувань. </para
></warning>
<variablelist>
<varlistentry>
<term
><guilabel
>Надсилання сповіщень розповсюдження повідомлень з порожнім рядком відправника (SendMDNsWithEmptySender)</guilabel
></term>
<listitem>
<para
>Надсилання сповіщень розповсюдження повідомлень з порожнім рядком відправника. Деякі з серверів може бути налаштовано таким чином, що вони не прийматимуть подібні повідомлення, отже якщо у вас виникають проблеми з надсиланням повідомлень зі сповіщеннями про отримання (MDN), змініть значення цього параметра на «false». Щоб увімкнути цей параметр, додайте рядок SendMDNsWithEmptySender=true до розділу [MDN] файла налаштувань kmail. Якщо у цьому файлі немає такого розділу, просто додайте рядок [MDN] одразу перед значенням параметра. Зауважте, що типове значення параметра, «false», строго кажучи, порушує інтернет-стандарти, але його встановлено з практичних міркувань, щоб сервери не відкидали запитів на підтвердження отримання, які створюються KMail, через те, що поштові сервери вважають такі повідомлення спамом. </para>
<para
><prompt
>%</prompt
> <userinput
><command
>kwriteconfig</command
> <option
>--file <replaceable
>/шлях/до/kmailrc</replaceable
> --group MDN --key SendMDNsWithEmptySender true</option
></userinput
> </para>
</listitem>
</varlistentry>
<varlistentry>
<term
><guilabel
>MaximumAttachmentSize</guilabel
></term>
<listitem>
<para
>За допомогою цього параметра можна вказати максимальний розмір файлів долучень, який використовуватиметься у редакторі листів. Наприклад, щоб обмежити долучення розміром 20 МБ, додайте такий рядок у розділ [Composer]: </para>
<programlisting
>MaximumAttachmentSize=20
</programlisting>
<para
><prompt
>%</prompt
> <userinput
><command
>kwriteconfig</command
> <option
>--file <replaceable
>/шлях/до/kmailrc</replaceable
> --group Composer --key MaximumAttachmentSize 20</option
></userinput
> </para>
</listitem>
</varlistentry>
<varlistentry>
<term
><guilabel
>CloseDespiteSystemTray</guilabel
></term>
<listitem>
<para
>За допомогою цього параметра можна змусити програму завершувати роботу після закриття головного вікна, навіть якщо програму налаштовано на роботу з піктограмою лотка (за таких налаштувань програма, зазвичай, згортається у лоток). Щоб увімкнути цю можливість, додайте такий рядок у розділ [General]: </para>
<programlisting
>CloseDespiteSystemTray=true
</programlisting>
<para
><prompt
>%</prompt
> <userinput
><command
>kwriteconfig</command
> <option
>--file <replaceable
>/шлях/до/kmailrc</replaceable
> --group General --key CloseDespiteSystemTray true</option
></userinput
> </para>
</listitem>
</varlistentry>
<varlistentry>
<term
><guilabel
>CheckOutOfOfficeOnStartup</guilabel
></term>
<listitem>
<para
>Якщо увімкнено цей параметр, KMail перевірятиме під час кожного запуску, чи налаштовано сервер на відповідь «мене немає» і, у разі виявлення подібних налаштувань попереджатиме вас про них. Щоб вимкнути цю можливість, додайте такий рядок у розділ [OutOfOffice]: </para>
<programlisting
>CheckOutOfOfficeOnStartup=false
</programlisting>
<para
><prompt
>%</prompt
> <userinput
><command
>kwriteconfig</command
> <option
>--file <replaceable
>/шлях/до/kmailrc</replaceable
> --group OutOfOffice --key CheckOutOfOfficeOnStartup false</option
></userinput
> </para>
</listitem>
</varlistentry>
<varlistentry>
<term
><guilabel
>Дозвіл на налаштування параметрів повідомлення «мене немає» користувачем</guilabel
></term>
<listitem>
<para
>Якщо ви не бажаєте дозволяти користувачам визначати власні скрипти відповідей «мене немає» на сервері, ви можете додати рядок: </para>
<programlisting
>AllowOutOfOfficeSettings=false
</programlisting
><para
>до розділу [OutOfOffice] файла налаштувань &kmail;. Якщо у файлі налаштувань немає такого розділу, просто додайте рядок "[OutOfOffice]" одразу перед значенням цього параметра. </para>
</listitem>
</varlistentry>
<varlistentry>
<term
><guilabel
>Дозвіл на визначення скриптів повідомлення «мене немає» користувачем, але з забороною зміни параметрів</guilabel
></term>
<listitem>
<para
>Якщо ви бажаєте дозволити вашим користувачам визначати власні скрипти повідомлень «мене немає», але не бажаєте дозволяти їм змінювати параметри реакції на домен і реакції на спам, ви можете додати такий рядок: </para>
<programlisting
>AllowOutOfOfficeUploadButNoSettings=true
</programlisting
><para
>до розділу [OutOfOffice] файла налаштувань &kmail;. Якщо у файлі налаштувань немає такого розділу, просто додайте рядок "[OutOfOffice]" одразу перед значенням цього параметра. </para>
</listitem>
</varlistentry>
<varlistentry>
<term
><guilabel
>Типовий домен для обмеження відповідей «мене немає»</guilabel
></term>
<listitem>
<para
>Під час редагування скриптів відпустки («мене немає») користувач може вказати домен, яким обмежуватиметься надсилання таких відповідей. Для визначення типового значення цього параметра додайте рядок </para>
<programlisting
>OutOfOfficeDomain=myMailDomain.test
</programlisting
><para
>до розділу [OutOfOffice] файла налаштувань &kmail;. Якщо у цьому файлі немає відповідного розділу, просто додайте рядок "[OutOfOffice]" одразу перед значенням параметра. Застосування типових параметрів у діалоговому вікні налаштування відповідей «мене нема» відновлюватиме вказане вами значення, якщо користувач перед цим змінив його. </para>
</listitem>
</varlistentry>
<varlistentry>
<term
><guilabel
>Вмикання надсилання відповідей «мене немає» на повідомлення, позначені як спам.</guilabel
></term>
<listitem>
<para
>Типово, повідомлення «мене немає» не надсилатимуться у відповідь на листи, позначені як спам. Щоб змінити таку поведінку програми, додайте рядок </para>
<programlisting
>OutOfOfficeReactToSpam=true
</programlisting
><para
>до розділу [OutOfOffice] файла налаштувань &kmail;. Якщо у цьому файлі немає відповідного розділу, просто додайте рядок "[OutOfOffice]" одразу перед значенням параметра. Застосування типових параметрів у діалоговому вікні налаштування відповідей «мене нема» відновлюватиме вказане вами значення, якщо користувач перед цим змінив його. </para>
</listitem>
</varlistentry>
<varlistentry>
<term
><guilabel
>disregardUmask</guilabel
></term>
<listitem>
<para
>У версіях, що передували версії 1.9, програма &kmail; зберігала всі долучення на диск з правами доступу 600 — читання і запис лише для власника файла. У відповідь на прохання користувачів програми параметри доступу до збережених файлів у &kmail; версії 1.9 можна налаштувати самому, типові значення відповідають встановленому значенню umask облікового запису користувача під час зберігання файлів на диск. Щоб увімкнути можливість зміни параметрів, додайте до розділу [General] такий рядок: </para>
<programlisting
>disregardUmask=true
</programlisting>
<para
><prompt
>%</prompt
> <userinput
><command
>kwriteconfig</command
> <option
>--file <replaceable
>/шлях/до/kmailrc</replaceable
> --group General --key disregardUmask true</option
></userinput
> </para>
</listitem>
</varlistentry>
<varlistentry>
<term
><guilabel
>AutoLostFoundMove</guilabel
></term>
<listitem
><para
>Скористайтеся цим параметром, щоб автоматизувати обробку ще не вивантажених тих повідомлень у теках від’єднаного облікового запису IMAP, які не вдалося вивантажити. Таке може трапитися, якщо теку було вилучено з сервера або якщо ваші права доступу було обмежено. Такі повідомлення буде автоматично пересунуто до новоствореної теки «втрачено+знайдено», якщо ви увімкнете параметр. Якщо ж ви цього не зробите, програма кожен раз запитуватиме вас про спосіб дій. </para>
</listitem>
</varlistentry>
<varlistentry>
<term
><guilabel
>ShowUserAgent</guilabel
></term>
<listitem>
<para
>Починаючи з версії 1.9, &kmail; може показувати значення поля заголовка повідомлення User-Agent або X-Mailer, якщо ви використовуєте вишукані заголовки (див. меню «Перегляд»->«Заголовки»). Щоб увімкнути показ цих значень, додайте такий рядок у розділ [Reader]: </para>
<programlisting
>ShowUserAgent=true
</programlisting>
<para
><prompt
>%</prompt
> <userinput
><command
>kwriteconfig</command
> <option
>--file <replaceable
>/шлях/до/kmailrc</replaceable
> --group Reader --key ShowUserAgent true</option
></userinput
> </para>
</listitem>
</varlistentry>
</variablelist>
</sect1>
</chapter>
distrib
>
Mandriva
>
2010.1
>
x86_64
>
media
>
main-release
>
by-pkgid
>
a8854c35e6698068c1f67a36fcae839e
>
files
>
1256
